Ст19 закону 1105

admin

Фонд соціального страхування України прокоментував зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих а ктів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIIІ до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХІV.

На сайті Фонду роз’яснюється таке.

11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIIІ (далі – Закон № 2148). Зазначеним Законом, що врегульовує значну кількість законодавчих актів, які є дотичними до підвищення пенсій, внесено також ряд змін та доповнень до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХІV (далі – Закон № 1105). Вказані зміни дещо деталізують, розширюють діючі та встановлюють нові умови набуття права на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Зміни до Закону № 1105 щодо страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами.

Так, змінами внесеними до частини 1 ст.18 Закону № 1105 збільшено перелік осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, зокрема до таких осіб тепер відносяться особи, які працюють на умовах цивільно-правового договору, фізичні особи – підприємці, особи, які проводять незалежну професійну діяльність та члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах. Як наслідок внесення зазначених змін відкориговано норми ст. 19 Закону № 1105, а саме деталізовано момент виникнення права на матеріальне забезпечення та соціальних послуг, визначено умови страхування членів особистого селянського господарства та умови набуття права на матеріальне забезпечення застрахованих осіб, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку мають страховий стаж менше шести місяців.

Так, ч.4 ст. 19 Закону № 1105 з 11.10.2017 року знято обов’язок нарахування допомоги по вагітності та пологах у розмірі не менше за розмір мінімальної плати, наразі у таких випадках, допомога по вагітності та пологах буде нараховуватися виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку. Разом з тим, для усіх інших категорій жінок відповідно до ч.2. ст.26 Закону № 1105 сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Крім того, відповідно до частини 4 ст.21 Закону № 1105 до періодів, які зараховуються до страхового стажу визнано періоди з 01.01.2016, протягом якого особа не підлягала страхуванню, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок.

Змінами внесеними до ч.1 ст.30 Закону № 1105 встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, фізичні особи – підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність набули права на одночасне отримання допомоги за місцем здійснення діяльності та за місцем роботи за наймом. За таких умов, зміни внесені до частини 1 ст. 31 Закону № 1105 впорядкували порядок отримання матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а саме визначено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору, копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров’я, яка його видає.

Зміни до Закону № 1105 щодо страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Аналогічно, як і у випадку із страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, змінами внесеними до пункту 1 частини 1 ст. 35 Закону № 1105 значно розширено перелік осіб, які підлягають страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, зокрема до таких осіб тепер відносяться особи, які працюють на умовах цивільно-правового договору, фізичні особи – підприємці, особи, які проводять незалежну професійну діяльність та члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах. Внаслідок зазначених змін, звужено перелік осіб, які можуть застрахуватися добровільно, до таких осіб віднесено членів особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають такому страхуванню на інших підставах. При цьому, договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхуванняукладається органами доходів і зборів в порядку визначеному ст. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 (із змінами та доповненнями).

Змінами внесеними до частини 1 ст. 42 Закону № 1105 введено нові обмеження розміру щомісячної страхової виплати. Так, максимальний розмір такої виплати на даний час не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Разом з тим, мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб. Аналогічні зміни щодо встановлення максимального розміру щомісячної страхової виплати особам, які втратили годувальника внесено до абзацу 9 частини 8 ст.42 Закону № 1105. В свою чергу, частиною 15 ст. 42 Закону № 1105 визначено, що індексація суми страхової виплати проводиться відповідно до частини другої ст. 37 цього Закону.

Решта змін внесених до Закону № 1105 стосуються перерахунку сум щомісячних страхових виплат, які будуть здійснюватися в період 2018-2020 років та абсолютно новий підхід до перерахункутаких виплат починаючи з 01.01.2021 року.

За детальною інформацією щодо застосування Закону № 1105 необхідно звертатися до управління Фонду соціального страхування України у Рівненській області та його відділень на місцях, а також слідкувати за відповідними роз’ясненнями, які будуть надаватися уповноваженими на те органами.

zpl.com.ua

вимоги п.4 ст.19 закону №1105

. -допомога по тимчасовій непрацездатності -виходячи з нарахованої заробітної плати, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної .
виникли спори серед бухгалтерів- лікарняний 5 днів у 01.2015 ( страх.стаж до 3р. та 4 місяці в розрахунковому періоді ( вересень-грудень 2014)), яка середньоденна з/пл для лікарняного?
1. не вище мінімальної за кожен місяць розрахункового періоду-
(1218*4)/(22+23+20+23)=55,36
2. не вище середньоденного від мінімальної за місяць, в якому лікарняний-
1218/20=60,90
3. не вище мінімальної з розрахунку середньоденного для лікарняного, але за дні повного місяця, коли лікарняний-55,36*20=1107,20 або 55,36*50**20=553,60
4. сума лікарняного в повному розмірі (100%) не вище мінімальної-55,36*5=276,80
5. сума лікарняного (50%) не вище мінімальної-27,68*5=138,40

«бюджетна бухгалтерія»№5 дає роз»яснення щодо випадку 3 з сумою 553,60.
ми більше схиляємось до 1 випадку, тобто в кожному місяці розрахункового періоду при повному відпрацьованому брати суму не вище мінімальної. як же все-таки розрахувати середньоденний??

До Вашої уваги запропоную ще один варіант проведення порівняння, на мій погляд, зручніший і простіший, а саме: порівнювати не місячну допомогу по тимчасовій непрацездатності з мінімалкою, а порівнювати середньоденну зарплату фактичну з ОБОВ’ЯЗКОВИМ ВРАХУВАННЯМ ВІДСОТКА ПО СТРАХОВОМУ СТАЖУ із середньоденним заробітком, визначеним із мінімалки, тобто
60,90 > 27,68 ( 55,36*50%)
Допомога по ТН за 5 робочих днів складає 27,68*5 = 138,40 грн.

На мою думку такий метод краще, до речі, » Бюджетна бухгалтерія» надає аналогічні рекомендації з врахуванням відсотку страхового стажу при порівнянні, але порівняння пропонує проводити: мінімальної заробітної плати з місячною допомогою по тимчасовій непрацездатності (умовно розрахованою).

budget.factor.ua

Ст19 закону 1105

Брати, подорожуючи від збору до збору, від імені керівного органу передавали «постанови, які були ухвалені апостолами й старійшинами в Єрусалимі» (Дії 16:4). Збори дотримувалися цих постанов і тому «зміцнювались у вірі та збільшувалися день за днем». Що ми повинні робити, коли отримуємо вказівки від Божої організації в наш час? Книга Єгови наказує усім нам бути слухняними і покірними (Повт. 30:16; Євр. 13:7, 17). В Божій організації немає місця критиканському і бунтівному духу, адже таке мислення порушує любов, мир і єдність у зборі. Звичайно, ніхто з відданих християн не хотів би виявляти неповагу і віроломство подібно до Діотрефа (3 Ів. 9, 10). Було б добре запитати себе: «Чи я сприяю духовності братів і сестер у зборі? Чи з готовністю приймаю та підтримую вказівки від братів, які беруть провід?» w16.11 2:10, 11

П’ятниця, 20 липня

Сприяйте миру в місті, куди я вас вислав у вигнання (Єрем. 29:7).

Юдейські вигнанці, які підкорилися волі Бога, вели відносно нормальне життя у Вавилоні. Їхні поневолювачі певною мірою дозволяли їм вести власні справи. Вигнанці навіть могли вільно переміщатись по краю. У стародавньому світі Вавилон був ремісничим і комерційним центром. Давні документи, знайдені під час розкопок, свідчать про те, що багато євреїв опанували мистецтво купувати і продавати та були вмілими ремісниками. Деякі євреї навіть розбагатіли. Вавилонське вигнання не було схожим на єгипетське рабство, в якому перебували ізраїльтяни за кілька століть до того (Вих. 2:23—25). Та чи зможуть ізраїльтяни знову поклонятись Богові, виконуючи все, що він вимагав? У той час здавалося, що це неможливо. Вавилоняни ніколи не звільняли своїх полонених. Але Єгова пообіцяв, що його народ буде звільнений, і саме так сталося. Слова Божих обіцянок завжди виконуються (Ісаї 55:11). w16.11 4:3, 5

Субота, 21 липня

Чому можна було сказати, що ті християни вже «померли для гріха», хоча вони все ще жили на землі? Бог застосував викуп до Павла та інших тогочасних християн. Завдяки цьому Єгова простив їхні гріхи, помазав їх святим духом і покликав, щоб вони були його духовними синами. Тепер вони мали небесну надію. Залишившись вірними, вони могли б жити і правити з Христом у небі. Проте Павло сказав, що ці християни «померли для гріха» тоді, коли вони ще жили і служили Богові на землі. Він навів приклад Ісуса, який після своєї смерті воскрес до життя в небі як безсмертна духовна істота. Смерть більше не панувала над Ісусом. Те саме стосувалося помазаних християн, які могли вважати себе «померлими для гріха, але живими для Бога завдяки Христу Ісусу» (Рим. 6:9, 11). Їхнє життя повністю змінилося. Вони більше не дозволяли своїм грішним бажанням керувати ними. Ці помазані християни померли для свого колишнього способу життя. w16.12 1:9, 10

wol.jw.org

Фонд соцстраху про зміни в порядку оплати лікарняних з 01.01.2015 року

Новини публікуються мовою оригіналу

У зв’язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 р. № 77 викладено у новій редакції Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105 (далі — Закон № 1105).

З цього приводу Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у листі від 17.01.2015 р. № 2.4-17-92 повідомив наступне:

1. По страховим випадкам (допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, допомога на поховання), які настали до 31.12.2014 р. включно, при визначені права на матеріальне забезпечення та його розміру необхідно керуватися нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240.

2. Для страхових випадків (допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, допомога на поховання), які настали з 01.01.2015 необхідно застосовувати норми Закону № 1105.

3. Ч. 4 ст. 19 Закону № 1105 визначено те, що застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення таких розмірах:

1) допомога по тимчасовій непрацездатності — виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку;

2) допомога по вагітності та пологах — виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.

Вищезазначена норма застосовується, якщо на момент настання страхового випадку застрахована особа не набула сумарно у дванадцятимісячному періоді, що передує страховому випадку, шестимісячний страховий стаж.

У свою чергу, страховий стаж для реалізації цієї норм визначається за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. Такий розрахунок повинен робити страхувальник на підставі даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, наданих застрахованою особою у вигляді довідки Пенсійного фонду України.

4. Матеріальне забезпечення виплачується, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім’ї, який перебував на її утриманні.

Ця норма діє з 01.01.2015 р. незалежно від дати настання страхового випадку.

Дванадцятимісячний період відлічується від закінчення страхового випадку для випадків тимчасової непрацездатності та вагітності та пологів, а у випадку смерті — від дня смерті зазначеного у свідоцтві про смерть від першого числа місяця, наступного за тим, у якому настала відповідна подія (відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім’ї, який перебував на її утриманні). Для обчислення періоду 12 календарних місяців беруться цілі місяці з 1 по 31 (30 або 28 (29) для лютого) число.

Від редакції!

Нагадаємо, що останні дві норми містилася й в Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III. Проте Конституційний суд України свого часу визнав їх такими, що не відповідає Конституції України (рішення КСУ від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008).

Для чого тепер знову було додавати до відповідного Закону завідома відомі неконституційні норми?

www.interbuh.com.ua

Статья 19.15 КоАП РФ. Проживание гражданина Российской Федерации без документа, удостоверяющего личность гражданина (паспорта) (действующая редакция)

1. Проживание по месту пребывания или по месту жительства в жилом помещении гражданина Российской Федерации, обязанного иметь документ, удостоверяющий личность гражданина (паспорт), без документа, удостоверяющего личность гражданина (паспорта), или по недействительному документу, удостоверяющему личность гражданина (паспорту), —

влечет наложение административного штрафа в размере от двух тысяч до трех тысяч рублей.

2. Нарушение, предусмотренное частью 1 настоящей статьи, совершенное в городе федерального значения Москве или Санкт-Петербурге, —

влечет наложение административного штрафа в размере от трех тысяч до пяти тысяч рублей.

Комментарий к ст. 19.15 КоАП РФ

1. Согласно Федеральному закону от 31 мая 2002 г. N 62-ФЗ «О гражданстве Российской Федерации» под гражданством Российской Федерации понимается устойчивая правовая связь лица с Российской Федерацией, выражающаяся в совокупности их взаимных прав и обязанностей.

В соответствии со ст. 5, 6 Федерального закона «О гражданстве Российской Федерации» гражданами РФ являются:

а) лица, имеющие гражданство РФ на день вступления в силу настоящего Федерального закона;

б) лица, которые приобрели гражданство РФ в соответствии с указанным Федеральным законом.

Гражданин РФ, имеющий также иное гражданство, рассматривается Российской Федерацией только как гражданин РФ, за исключением случаев, предусмотренных международным договором Российской Федерации или федеральным законом.

Приобретение гражданином РФ иного гражданства не влечет за собой прекращения гражданства Российской Федерации.

Согласно ст. 10 Федерального закона «О гражданстве Российской Федерации» документом, удостоверяющим гражданство Российской Федерации, является паспорт гражданина РФ или иной основной документ, содержащие указание на гражданство лица. Виды основных документов, удостоверяющих личность гражданина РФ, определяются федеральным законом.

В соответствии с Положением о паспорте гражданина Российской Федерации, утвержденным Постановлением Правительства РФ от 8 июля 1997 г. N 828 (в ред. Постановления Правительства РФ от 25 сентября 1999 г. N 1091), паспорт гражданина РФ является основным документом, удостоверяющим его личность на территории Российской Федерации.

Паспорт обязаны иметь все граждане РФ, достигшие 14-летнего возраста и проживающие на территории РФ. Бланки паспорта изготавливаются по единому для всей Российской Федерации образцу и оформляются на русском языке.

Исчерпывающий перечень сведений, записей и отметок, подлежащих внесению в паспорт, определен п. 4, 5 указанного Положения, а также п. 4 Инструкции о порядке выдачи, замены, учета и хранения паспортов гражданина Российской Федерации, утвержденной Приказом МВД России от 15 сентября 1997 г. N 605 (в ред. Приказа МВД России от 4 апреля 2002 г. N 320). В частности, соответствующими органами регистрационного учета в паспорте производятся отметки о регистрации гражданина по месту жительства и снятии его с регистрационного учета.

Согласно Федеральному закону от 15 августа 1996 г. N 114-ФЗ «О порядке выезда из Российской Федерации и въезда в Российскую Федерацию» основными документами, удостоверяющими личность гражданина РФ, по которым граждане РФ осуществляют выезд из Российской Федерации и въезд в Российскую Федерацию, признаются: паспорт гражданина РФ; дипломатический паспорт; служебный паспорт; паспорт моряка (удостоверение личности моряка). Статус документов, удостоверяющих личность гражданина РФ, в указанных случаях определен ст. 8 — 13 Федерального закона «О порядке выезда из Российской Федерации и въезда в Российскую Федерацию».

2. Ответственными за регистрацию граждан по месту пребывания и по месту жительства являются должностные лица, занимающие постоянно или временно должности, связанные с выполнением организационно-распорядительных или административно-хозяйственных обязанностей по контролю за соблюдением правил пользования жилыми помещениями и помещениями социального назначения:

— государственных и муниципальных предприятий и учреждений, имеющих жилищный фонд на праве хозяйственного ведения либо праве оперативного управления;

— жилищно-эксплуатационных организаций государственного и муниципального жилищного фонда;

— жилищно-строительных и жилищных кооперативов;

— гостиниц, кемпингов, туристских баз, санаториев, домов отдыха, пансионатов, больниц, домов-интернатов для инвалидов, ветеранов, одиноких престарелых, гостиниц-приютов и других учреждений социального назначения;

— организаций иных организационно-правовых форм.

Органами регистрационного учета в городах, поселках, сельских населенных пунктах, закрытых военных городках, а также в населенных пунктах, расположенных в пограничной зоне или закрытых административно-территориальных образованиях, в которых имеются органы внутренних дел, являются органы внутренних дел, в остальных населенных пунктах — органы местного самоуправления.

3. Органы регистрационного учета в трехдневный срок со дня поступления документов регистрируют в установленном порядке граждан по месту пребывания в жилых помещениях, не являющихся их местом жительства, и выдают им свидетельство о регистрации по месту пребывания. В случае отказа гражданам в регистрации по месту пребывания органы регистрационного учета обязаны в трехдневный срок со дня получения документов письменно уведомить их о причинах отказа.

Отказ органов регистрационного учета в регистрации граждан по месту пребывания может быть обжалован ими вышестоящему должностному лицу, в вышестоящий в порядке подчиненности орган регистрационного учета или в суд.

Должностные лица, ответственные за регистрацию, а также граждане и юридические лица, предоставляющие для проживания принадлежащие им на праве собственности жилые помещения, в трехдневный срок со дня обращения граждан передают документы вместе с адресными листками прибытия и формами статистического учета в органы регистрационного учета. Органы регистрационного учета в трехдневный срок со дня поступления документов регистрируют граждан по месту жительства и производят в их паспортах отметку о регистрации по месту жительства. Гражданам, регистрация которых производится по иным документам, удостоверяющим личность, выдается свидетельство о регистрации по месту жительства.

4. При регистрации граждан по месту пребывания и по месту жительства в соответствии с Правилами регистрации и снятия граждан Российской Федерации с регистрационного учета по месту пребывания и по месту жительства в пределах Российской Федерации, утвержденными Постановлением Правительства РФ от 17 июля 1995 г. N 713 (в ред. Постановления Правительства РФ от 16 марта 2000 г. N 231), следует принимать во внимание Постановление Конституционного Суда РФ от 2 февраля 1998 г. N 4-П, согласно которому п. 10, 12 и 21 указанных Правил признаны не соответствующими Конституции РФ, ее ст. 27 (ч. 1) и ст. 55 (ч. 3), что является основанием отмены в установленном порядке положений других нормативных актов, основанных на них либо воспроизводящих их или содержащих такие же положения. Положения этих нормативных актов не могут применяться судами, другими органами и должностными лицами до приведения их в соответствие с указанным Постановлением Конституционного Суда РФ.

5. Согласно Правилам регистрации и снятия граждан Российской Федерации с регистрационного учета по месту пребывания и по месту жительства в городе Москве и Московской области, утвержденным Постановлением Правительства Москвы и Правительства Московской области от 30 марта 1999 г. N 241-28, местом пребывания является гостиница, санаторий, дом отдыха, пансионат, кемпинг, туристская база, больница, другое подобное учреждение, а также жилое помещение, не являющееся местом жительства гражданина, в котором он проживает временно. Под местом жительства подразумевается жилой дом, квартира, служебное жилое помещение, специализированные дома (общежитие, гостиница-приют, дом маневренного фонда, специальный дом для одиноких престарелых, дом-интернат для инвалидов, ветеранов и др.), а также иное жилое помещение, в котором гражданин постоянно или преимущественно проживает в качестве собственника, по договору найма (поднайма), социального найма, аренды либо на иных основаниях, предусмотренных законодательством РФ.

Регистрация граждан по месту пребывания осуществляется в жилые помещения любых форм собственности без снятия с регистрационного учета по месту жительства, порядок осуществления регистрации граждан по месту пребывания и месту жительства в г. Москве и Московской области определен соответственно разд. 2, 3 указанных Правил.

6. Согласно п. 6 Положения о паспорте гражданина Российской Федерации паспорт, в который внесены сведения, отметки или записи, не предусмотренные указанным Положением, является недействительным.

Недействительным является также паспорт, подлежащий замене, но своевременно не замененный его владельцем. Исчерпывающий перечень оснований замены паспорта определен п. 12 Положения о паспорте гражданина Российской Федерации.

7. Должностные лица, указанные в п. 2 данного комментария, обязаны обеспечить регистрацию граждан после представления ими необходимых документов в сроки, определенные Правилами регистрации и снятия граждан Российской Федерации с регистрационного учета по месту пребывания и по месту жительства в пределах Российской Федерации. Несоблюдение указанных сроков для регистрации влечет применение к названным должностным лицам мер административной ответственности, предусмотренных ч. 2 комментируемой статьи.

8. Субъектами административного правонарушения, предусмотренного ч. 2 комментируемой статьи, являются должностное лицо, ответственное за обеспечение правил пользования жилыми помещениями и помещениями социального назначения, должностное лицо органов внутренних дел, ответственное за выдачу и замену паспортов, а также за обеспечение контроля за регистрацией граждан.

9. См. примечание к п. 5 комментария к ст. 5.1.

Дела об административных правонарушениях, предусмотренных комментируемой статьей, рассматриваются:

— начальниками территориальных управлений (отделов) внутренних дел и приравненных к ним ОВД, их заместителями, начальниками территориальных отделов (отделений) милиции, их заместителями — в соответствии с п. 1 ч. 2 ст. 23.3 КоАП;

— старшими участковыми инспекторами, участковыми инспекторами — в соответствии с п. 9 ч. 2 ст. 23.3 КоАП.

10. В соответствии с ч. 1 ст. 28.6 КоАП при совершении административного правонарушения, предусмотренного ч. 1 комментируемой статьи, протокол об административном правонарушении не составляется, а уполномоченным должностным лицом ОВД (см. п. 9 данного комментария, а применительно к административным наказаниям, установленным санкциями соответствующих статей КоАП, — также п. 5 комментария к ст. 19.16, п. 5 комментария к ст. 19.17) оформляется предупреждение либо налагается и взимается административный штраф (см. также ч. 2 ст. 28.6 КоАП).

www.zakonrf.info

Это интересно:

  • Ява купля продажа Мотоциклы Jawa Дом друзей Явы Корзина 0 товаров Акция! Мотоцикл Ява 660 Спортард всего за 207 000 рублей Акция! Купи багажник за полцены! Обслуживание и ремонт мотоциклов Ява Новое поступление в наш мотосалон - мотоцикл Ява 638 Люкс Новинка от Jawa Moto 2018 года! Встречайте новинку […]
  • Сведения о гражданстве действуют с в 1с Сведения о гражданстве действуют с в 1с Вопрос № 1. В нашей фирме сотрудники получают зарплату в виде процента от выручки. Можно ли настроить такой способ оплаты труда в программе? Ответ: Во-первых, нужно задать новый вид начисления – например, оплата на комиссионной основе. Все […]
  • Особенности стран опек Особенности стран опек ОПЕК – история образования, развитие, современное состояние Второй кризис, разразившийся в 1979 году был еще опасней. В Иране произошла революция, а с 1 апреля ОПЕК увеличил цены на 14,5 %. Это привело к тому, что рыночная цена выросла до 14,6 долл. за баррель. С […]
  • Взыскание долга по расписке с физического лица Возврат долга с физического лица по расписке Июль 19, 2017 ВОЗВРАТ ДОЛГОВ Эффективный возврат долгов как с распиской, так и без! Вам должны деньги? Вернём долги частных лиц быстро, индивидуально, анонимно. Звоните: 8 495 760 18 52 РАБОТАЕМ БЫСТРО, КАЧЕСТВЕННО, В РАМКАХ ЗАКОНА! В […]
  • Закон україни про податки та збори Державна фіскальна служба України Податкове законодавство Митне законодавство Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Закон України від 25.06.91 N 1251-XII "Про систему оподаткування" Про систему оподаткування Із змінами і доповненнями, внесеними Законами […]
  • Анализ начисленных налогов и взносов 1с 82 1С клуб: форум, скачать, обучение, консультации пользователям, помощь программистам Лишняя сумма в Анализе начисленных налогов. WindFinder 19 May 2014 Вопрос пользователя: Здравствуйте! Вопрос по 1С ЗУП - Анализ начисленных налогов и взносов (НДФЛ). У сотрудницы был перерасчет НДФЛ в […]
  • Сервера без правил в майнкрафте 1. Общие положения: 1.1 Регистрируясь на нашем Проекте, Вы автоматически соглашаетесь с правилами Проекта. 1.2 Правила могут быть изменены или дополнены Администрацией Проекта (далее — Администрация) без уведомления игроков. 1.3 Категорически запрещено распространение личных данных […]
  • Приказ 300 дсп мо рф от 15042013 Приказ 300 дсп мо рф от 15042013 Приказ МО РФ от 2. I. Общие положения. Правила определяют порядок ношения военнослу­жащими Вооруженных Сил Российской. Федерации* предметов воен­ной формы одежды, знаков различия военнослужащих. Боевого знамени; при спуске на воду вступающего в строй […]