Закон україни про об єднання громадян україни

admin

Закон України «Про об’єднання громадян»

НАЦІОНАЛЬНОЇ АСОЦІАЦІЇ МОТОЦИКЛІСТІВ УКРАЇНИ

(проект, варіант 3)
Проект розроблено на підставі таких документів:

  1. Закон України «Про об’єднання громадян»;
  2. Статут Американської асоціації мотоциклістів, російський переклад.

Розділ І. Загальні положення (найменування, мета та завдання, відзнака, форми діяльності).
Розділ ІІ. Членство (умови і порядок набуття та втрати членства, права і обов’язки членів).
Розділ ІІІ. Структура (порядок утворення і діяльності статутних органів, місцевих осередків, розподіл повноважень між центром та місцевими осередками).
Розділ ІV. Забезпечення діяльності (джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань).
Розділ V. Прикінцеві положення (порядок внесення змін і доповнень до статуту, порядок припинення діяльності і вирішення майнових питань, пов’язаних з його ліквідацією).

^ РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
Стаття 1.1. Громадська організація «Національна асоціація мотоциклістів України» (надалі –НАМУ) є добровільною, неполітичною, неприбутковою і незалежною громадською організацією, яка поширює свою діяльність на територію всієї України. Місцем розташування головного офісу НАМУ є Київ.
Стаття 1.2. Метою НАМУ є служіння інтересам мотоциклістів, сприяння і захист майбутнього мотоциклістів.
Стаття 1.3. Завдання НАМУ:

  • допомога та взаємодопомога мотоциклістів на дорогах України та за її межами;
  • сприяння розвитку мототуризму в Україні, в тім числі міжнародного;
  • сприяння розвитку мотосервісу;
  • сприяння поширенню безпечного стилю їзди на мотоциклах;
  • сприяти поширенню мотоспорту, залученню все більшого числа молоді до активного відпочинку на мотоциклах;
  • роз’яснення своєї мети широкому загалові;
  • задовольняння та захист законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших інтересів своїх членів;
  • ….що ще?

Стаття 1.4. У своїй діяльності НАМУ керується Конституцією України, чинним законодавством, цим Статутом. Питання, які стосуються діяльності НАМУ і не врегульовані даним Статутом, регулюються відповідними актами, прийнятими керівними органами НАМУ.
Стаття 1.5. Для виконання завдань, передбачених цим Статутом, НАМУ співпрацює з громадськими організаціями, з органами державної влади, з іншими об’єднаннями громадян в Україні і за її межами. НАМУ є організацією, яка може вступати в міжнародні громадські об’єднання, а також підтримувати міжнародні контакти та укладати угоди, що не суперечать міжнародним зобов’язанням України.
Стаття 1.6. НАМУ є юридичною особою, має Статут, круглу печатку, кутовий та інші штампи з відзнакою НАМУ, самостійне майно, баланс, розрахунковий та інші рахунки в банку.
Стаття 1.7. Відзнакою НАМУ і його структурних підрозділів є стилізоване зображення мотоцикліста на тлі Малого Герба України – Тризуба Святого Володимира. Прапором НАМУ є полотнище розміром.
Стаття 1.8. Слово честі члена НАМУ:

«Присягаю своєю честю, що

  • не сяду за кермо, якщо буду знаходитися під впливом алкоголю або наркотичних речовин,
  • завжди буду дотримуватися безпечного стилю поведінки на дорогах,
  • завжди прийду на допомогу знайомим і незнайомим мотоциклістам, які потрапили в дорожньо-транспортну пригоду, і зроблю при цьому все, що буде в моїх силах».
  • Стаття 1.9. Для виконання статутних завдань в порядку, встановленому чинним законодавством, НАМУ може:

    • проводити конференції, семінари, виставки, вишколи та мандрівки, змагання;
    • брати участь у видавничій діяльності або створювати власні видавництва зі статусом юридичної особи;
    • проводити благодійницьку діяльність;
    • здійснювати необхідну господарську діяльність шляхом створення госпрозрахункових організацій, клубів зі статусом юридичної особи;
    • користуватись пільгами, передбаченими державою;
    • проводити науково-дослідницьку, експериментальну, наукову та соціологічну діяльність та запрошувати до неї відповідних фахівців а також надавати таку допомогу іншим організаціям та установам;
    • залучати до своєї роботи українських та іноземних спеціалістів, самостійно визначати форми, систему, розмір та види оплати праці, згідно діючого законодавства;
    • виступати позивачем та відповідачем у суді, арбітражному та третейському судах;
    • користуватися коротко- та довготерміновими кредитами;
    • здійснювати іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України та цим Статутом.
    • ^ РОЗДІЛ II. ЧЛЕНСТВО
      Стаття 2.1. Членство в НАМУ не може приносити жодному з її членів грошового доходу у будь-якій формі.
      Стаття 2.2. В асоціації існує індивідуальне членство.
      Стаття 2.3. Членами НАМУ можуть бути громадяни України, громадяни інших держав та особи без громадянства віком від 18 років, які визнають цей Статут, їздять на мотоциклі (скутері), або цікавляться їздою на мотоциклі (скутері).
      Стаття 2.4. В члени НАМУ приймають на підставі заяви, поданої до місцевої організації НАМУ згідно з відповідними правилами, затвердженими Національною радою. Облік індивідуальних членів ведеться в місцевих організаціях та центральному офісі.
      Стаття 2.5. Особи, прийняті в члени НАМУ, отримують статус прихильника (кандидата в дійсні члени) і відбувають випробовувальний термін 2 роки. Прихильники не мають права обирати та бути обраними до керівних органів НАМУ. По закінченні випробовувального терміну прихильники подають заяву встановленого зразку, складають Слово честі члена НАМУ та набувають статусу дійсного члена НАМУ.
      Стаття 2.6. Розміри щорічних внесків членів періодично встановлюються Національною радою.
      Стаття 2.7. Члени НАМУ зобов’язані:

      • дотримуватись чинного законодавства, положень Статуту, та рішень керівних органів НАМУ;
      • вчасно сплачувати членські внески.
      • Стаття 2.8. Члени НАМУ мають право:

        • брати участь у всіх заходах НАМУ;
        • добровільно вийти з НАМУ за власним письмовим проханням;
        • в місячний термін апелювати до Національної ради;
        • вносити пропозиції та запити до органів НАМУ у всіх справах, що стосуються діяльності НАМУ;
        • обирати та бути обраними до керівних органів НАМУ місцевого чи крайового рівнів.
        • Стаття 2.9. Втрата членства настає у випадку:

          а) виступлення на власне бажання – подання керівному органу місцевої організації НАМУ письмової заяви про вихід з НАМУ;

          б) виключення – шляхом прийняття відповідного рішення Національною радою за поданням керівного органу місцевої організації НАМУ або без такого подання з ініціативи одного з членів Національної ради у випадках:

          • ведення діяльності яка суперечить Статуту або рішенням керівних органів НАМУ,
          • порушення чинного законодавства України,
          • заплямування доброго імені НАМУ,
          • несплати членських внесків протягом 6 місяців.
          • Механізм втрати членства обумовлюється рішенням Національної ради.
            Стаття 2.10. Особи, що втратили членство в НАМУ, мають право пробувати вступити наново за умови погашення всіх заборгованостей перед НАМУ. Рішення щодо прийому або відмови у прийомі приймається Національною радою двома третинами голосів.

            ^ РОЗДІЛ ІІІ. СТРУКТУРА
            Стаття 3.1. До структури НАМУ належать центральні керівні органи, центральний адміністративний орган та місцеві організації НАМУ.
            Стаття 3.2. НАМУ має такі центральні керівні органи:

            • Крайова конференція НАМУ,
            • Національно рада НАМУ,
            • Ревізійна комісія НАМУ.
            • Стаття 3.3. Крайова конференція є найвищим керівним органом НАМУ. До компетенції Крайової конференції належить:

              а) заслуховувати звіт з діяльності Президента НАМУ та давати оцінку його діяльності;

              б) заслуховувати звіти з діяльності Голови Крайової ради та Крайової ради у цілому, Ревізійної комісії та давати оцінку їх діяльності;

              в) вибирати Президента НАМУ;

              г) вибирати Голову та членів Крайової ради та членів Ревізійної комісії;

              ґ) приймати Статут НАМУ та вносити зміни і доповнення до Статуту;

              д) більшістю в дві третіх голосів делегатів приймати рішення про ліквідацію та реорганізацію НАМУ.
              Стаття 3.4. Крайову конференцію скликає Національна рада раз на три роки, повідомляючи письмово дійсних членів про час, місце, квоту для вибору делегатів і програму щонайменше за три місяці перед Крайовою конференцією.
              Стаття 3.5. Делегати Крайової конференції визначаються за посадою та за квотою. За посадою делегатами Крайової конференції є Президент НАМУ, члени Національної ради, Ревізійної комісії, керівники місцевих організацій.
              Стаття 3.6. Членство може впродовж 30 днів зголосити пропозиції на зміну програми з відповідною мотивацією. Остаточну програму проголошує Національна рада за один місяць перед Крайовою конференцією.
              Стаття 3.7. Всі рішення Крайової конференції, крім зміни Статуту, а також припинення діяльності НАМУ, правомірні при звичайній більшості голосів її делегатів з правом ухвального голосу. Крайова конференція є легітимною за умови присутності звичайної більшості делегатів з правом ухвального голосу.
              Стаття 3.8. Позачергова Крайова конференція скликається при потребі Національною радою за власною ініціативою або на вимогу однієї третьої дійсних членів. У позачерговій Крайовій конференції беруть участь делегати останньої Крайової конференції. Під час позачергової Крайової конференції можна приймати рішення виключно в справах, які подані у програмі, що розсилалася разом з повідомленням про позачергову Крайову конференцію. Позачергова Крайова конференція має відбутися не пізніше, як за 40 днів після отримання вимоги про її проведення. Делегати повинні бути повідомлені не пізніше, як за 20 днів до позачергової Крайової конференції.
              Стаття 3.9. В період між Крайовими конференціями діяльністю НАМУ керує Національна рада. Національна рада складається з семи членів, яких обирає Крайова конференція. Кожен член Національної ради повинен бути дійсним членом НАМУ та дати письмову згоду виконувати обов’язки у складі Національної ради протягом трьох років
              Стаття 3.10. Члени Національної ради виконують свої обов’язки на волонтерських засадах і не можуть отримувати зарплатню або інші винагороди за свою діяльність. Членам Національної ради можуть відшкодовуватися витрати, які вони несуть внаслідок своєї діяльності (транспортні витрати, зв’язок, тощо).
              Стаття 3.11. Члени Національної ради зі свого складу обирають заступника Голови, відповідального за фінансовий сектор (асистент скарбника/казначея/бухгалтера) та відповідального за діловодство (асистента писаря/секретаря).
              Стаття 3.12. До компетенції Національної ради належать корпоративні повноваження, ведення і контроль майна та справ НАМУ. Національна рада володіє всіма повноваженнями по управлінню справами та майном НАМУ, при цьому вона повинна керуватися чинним законодавством, а її повноваження включають у себе, але не обмежуються, правом продавати, здавати в оренду, віддавати під заставу або будь-яким іншим чином розпоряджатися будь-яким майном; встановлювати, схвалювати та переглядати усі питання, які стосуються адміністративної політики, програм та операцій, інструктувати та консультувати Президента та працівників Національного бюро НАМУ, переглядати і схвалювати виписки по податковим операціям та річний бюджет, а також виконувати всі повноваження, необхідні для дотримання інтересів НАМУ. Національна рада за поданням Президента НАМУ затверджує штатний розклад та функціональні обов’язки працівників Національного бюро. Національна рада скликає Крайову конференцію. Національна рада має право вносити зміни у Статут НАМУ в період між Крайовими конференціями.
              Стаття 3.13. Член Національної ради, відповідальний за фінансовий сектор (асистент скарбника/казначеябухгалтера) повинен здійснювати нагляд за фінансово-господарською діяльністю та податковими справами НАМУ.
              Стаття 3.14. Член Національної ради, відповідальний за діловодство (асистент писаря/секретаря) виконує обов’язки секретаря у випадку його відсутності або коли посада секретаря вакантна. Він також повинен здійснювати нагляд за діяльністю секретаря для Національної ради .
              Стаття 3.15. Щорічне засідання Національної ради відбувається, як правило, у лютому. Час та місце проведення чергових засідань Національної ради визначаються Національною радою. Час та місце проведення позачергових засідань Національної ради визначається Головою Національної ради. Засідання може проводитися як у формі очної присутності членів Національної ради так і дистанційно, з використанням засобів зв’язку, якщо всі члени Національної ради можуть чути один одного. На будь-якому засіданні Національної ради присутність чотирьох членів становить кворум, необхідний для проведення ділових операцій, якщо інше не обумовлено цим Статутом та діючим законодавством України за умови, що є присутнім Голова Національної ради або його заступник. Кожен член має один голос. Рішення Національної ради вважається правомірним, якщо воно прийняте звичайною більшістю голосів. Рішення Національної ради щодо внесення змін у Статут НАМУ правомірне, якщо за нього проголосувало три четвертих від списочного складу Національної ради.
              Стаття 3.16. Кожен член Національної ради може бути звільнений від посади члена Національної ради за будь-який вчинок або бездіяльність, які є аморальною поведінкою, навмисним злочином, шахрайством, зловживанням службовим становищем або нанесенням шкоди репутації НАМУ. Звільнення від посади члена Національної ради можливе за умов:

              • він є письмово повідомлений про засідання Національної ради не менше, ніж за 30 днів до засідання, при чому в повідомленні має бути вказано про звільнення, яке планується, з вказанням причин;
              • він має можливість надати докази на свою користь до початку голосування;
              • голосування є таємним, звинувачений участі у голосуванні не бере, з числа тих членів Національної ради, що залишилися, три четвертих голосують за звільнення.
              • Стаття 3.17. Ревізійна комісія є контролюючим органом НАМУ. Ревізійна комісія складається з трьох членів. Її члени не можуть займати посади в інших керівних, виконавчих органах НАМУ чи у фінансово-господарських підрозділах. Члени Ревізійної комісії обирають Голову зі свого складу.
                Стаття 3.18. Ревізійна комісія організовує перевірку фінансово-господарської, документальної та будь-якої іншої діяльності Національного бюро та Національної ради. Національне бюро та Національної рада зобов’язані на першу вимогу надавати Ревізійній комісії, в терміни, визначені нею, будь-яку інформацію, що стосується фінансово-господарської, документальної та будь-якої іншої діяльності НАМУ і всіляко сприяти у виконанні її обов’язків. Члени Ревізійної комісії можуть бути присутні на всіх засіданнях Національної ради.
                Стаття 3.19. Найвищою посадовою особою в адміністративному апараті НАМУ є Президент НАМУ, якого обирає Крайова коференція. Президент виконує свої функції на професійній основі, на нього розповсюджуються всі вимоги трудового законодавства України. Президент має такі функції:

                • впроваджує у діяльність НАМУ політику, яку ініціює Крайова рада;
                • представляє НАМУ назовні, у тім числі підтримує міжнародні зв’язки, зв’язки з державними органами та ЗМІ;
                • підтримує зв’язки з місцевими організаціями НАМУ;
                • керує діяльністю Національного бюро, визначає та подає на затвердження Національній раді штатний розпис та функціональні обов’язки працівників секретаріату;
                • визначає (в межах фонду заробітної плати) посадові оклади працівників Національного бюро;
                • призначає на посади та звільняє з посад працівників Національного бюро;
                • розробляє та подає на затвердження Національній раді план діяльності НАМУ на наступний рік;
                • розробляє та подає на затвердження Національній раді проект річного бюджету НАМУ;
                • здійснює нагляд за виконанням всіх функцій НАМУ.
                • Президент має право бути присутнім на всіх засіданнях Національної ради.
                  Стаття 3.20. Національне бюро є центральним адміністративним органом НАМУ. Штатний розпис та функціональні обов’язки працівників Національного бюро за поданням Президента НАМУ затверджує Національна рада. У складі Національного бюро обов’язково мають бути посади скарбника/казначея/бухгалтера та писаря/секретаря. Всі працівники Національного бюро підпорядковуються Президенту НАМУ, на них розповсюджуються всі вимоги трудового законодавства України.
                  Стаття 3.21. Скарбник/казначей/бухгалтер відповідає за фінансово-господарську діяльність НАМУ.
                  Стаття 3.22. Писар/секретар є загальним радником НАМУ. Він відповідає за діловодство та зобов’язаний:

                  • розсилати повідомлення про засідання Національної ради;
                  • за рішенням Голови Національної ради бути присутнім на засіданнях Національної ради та вести протоколи таких засідань;
                  • зберігати всі документи, які будуть йому доручені, виконувати інші функції та обов’язки за вказівкою Голови Національної ради та Президента НАМУ.
                  • Стаття 3.23. Місцеві організації НАМУ створюються членами НАМУ, які мешкають в одній адміністративній одиниці України.
                    Стаття 3.24. Місцеві організації НАМУ діють на підставі цього Статуту, рішень Національної ради та рішень своїх керівних органів. Для набуття статусу юридичної особи місцеві організації НАМУ реєструються у встановленому чинним законодавством порядку при цьому вони повинні виготовити круглу печатку, кутовий та інші штампи з відзнакою НАМУ, які затверджуються Національною радою. Ті місцеві організації, які не є юридичною особою, легалізують свою діяльність шляхом письмового повідомлення у встановленому законом порядку.
                    Стаття 3.25. Національна рада визначає типовий статут місцевої організації НАМУ. Статути кожної місцевої організації не можуть суперечити цьому Статуту та типовому статуту місцевої організації. Національна рада реєструє новоутворені місцеві організації. Національна рада може розпустити місцеву організацію у випадках:

                    ведення діяльності, що суперечить цьому Статуту або плямує честь НАМУ.
                    Стаття 3.26. Місцеві організації самостійно визначають плани своєї діяльності та бюджет. Їхня діяльність розповсюджується на територію тієї адміністративної одиниці, де вони утворені.
                    Стаття 3.27. Місцеві організації щорічно подають звіти Президенту НАМУ в терміни та за формою, визначеною Національним бюро. Також вони звітують в державні контролюючі органи у відповідності із діючим законодавством.

                    ^ РОЗДІЛ ІV. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

                    Стаття 4.1. Кошти і майно НАМУ складаються з:

                    а) членських внесків;

                    б) майна і коштів заснованих НАМУ юридичних осіб;

                    в) добровільних пожертвувань, дарів, допомог;

                    г) кредитів та позичок банків;

                    ґ) коштів, які надходять з відповідних бюджетів;

                    д) інших надходжень, не заборонених чинним законодавством України.
                    Стаття 4.2. У власності НАМУ можуть бути:

                    г) майно культурно-просвітницького призначення;

                    ґ) транспортні засоби;

                    д) акції, облігації та інші цінні папери;

                    е) земельні ділянки, кемпінги та бази відпочинку;

                    є) об’єкти інтелектуальної власності;

                    ж) інше майно, необхідне для здійснення діяльності, передбаченої цим Статутом.
                    Стаття 4.3. Усе майно, передане на безоплатній основі у вигляді спонсорської допомоги, купівлі та інших форм, є власністю НАМУ і не може передаватись будь-кому без рішення Національної ради.

                    ^ РОЗДІЛ V. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
                    Стаття 5.1. Зміни та доповнення до Статуту приймаються на Крайовій конференції двома третинами голосів делегатів з правом ухвального голосу, а у період між Крайовими конференціями Національною радою трьома четвертими від списочного складу Націцональної ради.
                    Стаття 5.2. Пропозиції і обґрунтування щодо змін та доповнень до Статуту чи ліквідації асоціації мають бути переслані до Національного бюро НАМУ не пізніше, як за три місяці перед Крайовою конференцією, а секретаріат НАМУ повинен не пізніше, як за один місяць до Крайової конференції переслати інформацію в місцеві організації.
                    Стаття 5.3. Діяльність НАМУ може бути припинена шляхом ліквідації або реорганізації.
                    Стаття 5.4. Ліквідація НАМУ здійснюється на основі рішення Крайової конференції двома третинами голосів або в судовому порядку відповідно до чинного законодавства.
                    Стаття 5.5. Ліквідаційна комісія створюється ініціатором ліквідації. З моменту призначення або створення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами НАМУ.
                    Стаття 5.6. Ліквідаційна комісія несе майнову відповідальність за шкоду, нанесену нею організації, її членам або третім особам у відповідності до чинного законодавства України.
                    Стаття 5.7. Ліквідаційна комісія оцінює майно організації, вживає заходів по оплати боргів, складає ліквідаційний баланс і подає його Національній раді.
                    Стаття 5.8. Майно і кошти, що залишились після ліквідації, витрачаються на благодійні цілі та пожертвування.
                    Стаття 5.9. У випадку реорганізації майно НАМУ, а також кошти, які залишились, передаються її правонаступнику.
                    Стаття 5.10. Якщо це не заборонено чинним законодавством, НАМУ має звільнити від відповідальності кожну посадову особу, яка знаходячись на посаді члена Національної ради, Президента НАМУ або іншій посаді НАМУ, може бути загрожена. Національна рада своїм рішенням може звільнити будь-яку іншу особу від будь-яких шкод і витрат (включно з оплатою послуг адвокатів, виплат за постановами судів, штрафи, пені, суми, що були виплачені в якості розрахунку за будь-що та інші виплати), які на законних підставах накладаються у зв’язку з діяльністю, діловодством, дізнанням або судовим розглядом (позовом), як по цивільним, так і по кримінальним та адміністративним справам.
                    Стаття 5.11. Страхування .

                    uchni.com.ua

                    Закон україни про об єднання громадян україни

                    З 1 січня 2013 року разом з цілим рядом законодавчих актів вступив в дію Закон України № 4572-VI «Про громадські об’єднання» (далі — Закон), спрямований на приведення аспектів створення і діяльності громадських організацій до вимоги європейських стандартів. До вступу в дію даного Закону відповідні питання регулювалися Законом «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 року, норми котрого на сьогоднішній день морально застаріли, а процедури, прописані в ньому, стали неефективними.

                    Новий закон докорінно змінив правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення громадських об’єднань. Такі зміни викликали велику кількість дискусій, які продовжуються і до сьогодні.

                    У своїй доповіді хочу звернути Вашу увагу на нововведення, а також запропонувати присутнім, найбільш цікаві питання, прийняти до обговорення.

                    I. Оновлення організаційної форми.

                    Однією із головних позитивних змін, запроваджених новим законом, стало, нарешті, визнання права юридичних осіб на свободу об’єднання без мети одержання прибутку. Це дозволить юридичним особам брати участь у діяльності організацій від власного імені, а не в якості колективних членів з невизначеним правовим статусом, далеким від принципу добровільної участі в об’єднаннях.

                    Проте, деякі категорії юридичних осіб не можуть бути засновниками або членами громадських спілок. Зокрема, до них належать:

                    1) юридичні особи державної або комунальної форми власності, як-от бюджетні установи;

                    2) політичні партії;

                    3) юридичні особи, що перебувають у процесі реорганізації або ліквідації;

                    4) юридичні особи, єдиним засновником яких є одна та сама особа;

                    5) юридичні особи, понад 10% капіталу яких належить особам, внесеним до переліку осіб, пов’язаних із терористичною діяльністю, або до яких застосовано міжнародні санкції.

                    Ще одним обмеженням щодо громадських спілок є те, що фізичні особи можуть стати їх членами, але засновниками можуть виступати тільки юридичні особи.

                    Крім того, раніше зареєстровані громадські організації навряд чи зможуть перереєструватися як громадські спілки, тому що до січня 2013 року їх засновниками могли виступати лише фізичні особи.

                    II. Територіальний статус.

                    Пункт четвертий статті 3 нового закону гарантує громадським об’єднанням вільний вибір території їх діяльності без вимоги створення будь-яких місцевих осередків. За винятками, установленими законом, наприклад, для фізкультурно-спортивних громадських організацій (національних федерацій тощо), організації можуть діяти як на території України, так і інших держав. Якщо в статуті не вказано інше, зокрема, організація має право діяти на всій території України.

                    У новому законі не згадується міжнародний територіальний статус – тому перереєстрація та інші реєстраційні дії стосовно раніше зареєстрованих організацій з таким статусом не потрібні. Річ у тім, що всі організації приватного права реєструються згідно з законодавством певної держави (юрисдикції), або мають відповідну «національність» за іншою ознакою, як-от громадянством фізичних осіб, що контролюють певну частину капіталу. З іншого боку, закон України не може регулювати питання діяльності громадських організацій – в тому числі зареєстрованих в Україні – на території інших держав. Таким чином, всі громадські організації України мають право створювати свої представництва або інші осередки в інших державах відповідно до законодавства цих держав.

                    Особливо дискусійним питанням залишається підтвердження всеукраїнського статусу громадських організацій. Хоча перехідні положення не вимагають такого підтвердження від раніше зареєстрованих організацій з усеукраїнським або міжнародним статусом (пункт 7), практична проблема полягає у тому, що велика кількість таких організацій не легалізувала свої місцеві осередки в місцевих органах реєстрації, як того вимагала стаття 15 закону «Про об’єднання громадян».

                    Тому на запити державних органів, чи має та чи інша громадська організація всеукраїнський статус (а отже, і формальне право на фінансову підтримку з державного бюджету), органи юстиції наразі надають негативну відповідь, якщо не мають інформації про підтвердження легалізації місцевих осередків – із статусом юридичних осіб або без такого статусу.

                    Таким чином, для тих організацій, яким треба офіційно підтвердити свій всеукраїнський статус, пропонується, по-перше, перевірити, чи були належно легалізовані їх місцеві осередки до 01.01.2013 р., а якщо ні – надати Державній реєстраційній службі відомості про наявність відокремлених підрозділів у не менше ніж чотирнадцяти регіонах (АР Крим, області, міста Київ та Севастополь) відповідно до статей 13 та 19 нового закону.

                    III. Статут громадської організації

                    Новий закон значно розширює вимоги до змісту статутів громадських організацій. З одного боку, відмова від тотального регулювання внутрішніх статутних відносин законом відповідає кращим європейським і світовим практикам. З іншого боку, неодноразово подавалися пропозиції щодо розробки «модельного статуту» для громадських організацій, які не бажають вносити численні правки на догоду розбіжним вимогам органів реєстрації або податкової служби.

                    Зокрема, у підпунктах 5-7) пункту першого статті 11 закону додано такі вимоги до змісту статутів: 1) визначати періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об’єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв’язку (в тому числі скайп- і телеконференцій, письмових опитувань);

                    2) порядок звітування керівних органів громадського об’єднання перед його членами (учасниками);

                    3) порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об’єднання та розгляду скарг.

                    Відповідні зміни дозволять громадським організаціям, наприклад, мати кворум на засіданнях керівних органів без вимоги фізичної присутності їх членів, якщо відповідні процедури визначено у статуті. Важливим є також внесення змін щодо порядку захисту членів організації від порушення керівними органами своїх статутних обов’язків. Адже чинні процесуальні кодекси або забороняють судам розглядати спори щодо статутних відносин, не пов’язаних із корпоративними правами (Кодекс адміністративного судочинства, Господарський процесуальний кодекс), або не передбачають жодних особливостей розгляду таких спорів (Цивільний процесуальний кодекс).

                    Так, член громадської організації може користуватися таким саме трирічним строком позовної давності, що й при розгляді звичайних цивільних справ, що підриває правову визначеність рішень загальних зборів та інших керівних органів такої організації. Не випадково у законах багатьох держав встановлено скорочені строки позовної давності для членів неурядових організацій (наприклад, шість місяців у Словаччині, або навіть три місяці в Естонії чи Фінляндії).

                    Нарешті, у статуті дозволяється (але не обов’язково!) визначати інші особливості діяльності чи припинення організації, що не суперечать закону. Це стосується, наприклад, встановлення розміру та порядку сплати членських чи інших внесків – у статті 24 нового закону згадано право одержувати членські внески, тому безпідставно стверджувати, ніби сплата членських внесків у громадських організаціях тепер заборонена. Подібна позиція відображає лише застарілий правовий принцип «дозволено тільки те, що прямо визначено законом».

                    IV. Реєстрація змін до статуту та інші реєстраційні дії

                    Указані дії регулюються нормами статті 14 нового закону. Зокрема, полегшено зміну місцезнаходження громадської організації. Так, у статуті вже не вимагається вказувати ні юридичну адресу, ні навіть населений пункт, у якому знаходиться громадська організація. Тому зміна офісного приміщення організації тепер не потребує внесення змін до її статуту.

                    Крім того, не вимагається додаткових документів, що підтверджують право користування певним приміщенням (договори оренди, нотаріально посвідчені заяви фізичних осіб-власників приміщень тощо). Для реєстрації зміни місцезнаходження громадської організації тепер достатньо подати заяву та реєстраційну картку (пункт 5 статті 14 нового закону).

                    З іншого боку, новий закон досі дозволяє органам юстиції контролювати зміни складу керівних органів громадських організацій, що суперечить пункту 48 указаної вище Рекомендації КМ Ради Європи. Зокрема, можливе рішення про «відмову у прийнятті повідомлення про зміну складу керівних органів» у випадку порушення положень статуту щодо порядку такої зміни.

                    Тому в статутах тепер необхідно особливу увагу приділяти порядку заміщення або звільнення членів таких органів, в тому числі проведення позачергових зборів на вимогу певної частини членів, а також регулюванню випадків, коли попередні керівники блокують, наприклад, оригінали реєстраційних документів, печатки тощо.

                    Не відповідають пункту 43 Рекомендації також вимоги щодо правової експертизи будь-яких змін до статуту, а не тільки пов’язаних із найменуванням та цілями громадської організації.

                    V. Органи реєстрації

                    Формулювання закону стосовно органів реєстрації виглядають надмірно складними, бо не називають конкретні органи або посадові особи, але по суті ситуація спростилася.

                    По-перше, виконавчі органи місцевих рад втрачають право здійснювати реєстрацію громадських організацій. Протягом двох років вони мають передати всі реєстраційні справи управлінням юстиції (районним або міським) за місцезнаходженням відповідних громадських організацій.

                    По-друге, втрачають право здійснювати реєстраційні дії стосовно громадських організацій також обласні управління юстиції та Державна реєстраційна служба. Проте, у 2013-2014 роках громадські організації можуть подавати документи для внесення змін до статутів або інших реєстраційних дій до свого «старого» органу реєстрації разом із заявою про передачу реєстраційної справи до належного управління юстиції протягом трьох робочих днів, які додаються до звичайного строку реєстрації (пункти 10 та 11 перехідних положень).

                    Згідно зі статтею 12 закону, протягом семи робочих днів орган реєстрації має прийняти рішення про реєстрацію громадського об’єднання, або одне з наступних рішень:

                    1) про відмову в реєстрації (перелік підстав для відмови звужено, фактично, до порушення конституційних норм та статті 4 нового закону, а також неналежного складу засновників та використання заборонених законом найменувань або їх складників);

                    2) про залишення документів без розгляду (документи подано не в повному обсязі, особою без належних повноважень, після встановлених законом часових обмежень);

                    3) про направлення документів на доопрацювання (наприклад, статут не містить всіх відомостей, передбачених у статті 11 закону).

                    Хоча рішення про відмову в реєстрації та направлення документів на доопрацювання мають містити вичерпний перелік порушень, які необхідно виправити (не пізніше шести місяців після одержання рішення), і підставою може бути суперечність положень статуту тільки законам, а не будь-яким актам, наприклад, Кабінету Міністрів чи податкової служби, закон все таки залишає значні дискреційні повноваження органам реєстрації щодо експертизи статутів. Тому формування єдиних підходів до такої експертизи потребуватиме значних зусиль Мінюсту, реєстраційної служби та, безумовно, власне громадських організацій та незалежних експертів.

                    Треба також зазначити, що з першого січня 2013 року видача виписок і витягів з Державного реєстру юридичних осіб стає необов’язковою , тому очікується, що в разі потреби виписки також будуть видавати місцеві управління юстиції.

                    VI. Реєстр громадських об’єднань

                    Порівняно з Державним реєстром юридичних осіб, цей Реєстр матиме кілька додаткових переваг.

                    По-перше, доступ до нього є вільним та безоплатним, зокрема, через сайт Держреєстру.

                    По-друге, до Реєстру включаються дані також про громадські організації без статусу юридичних осіб та про представництва іноземних неурядових організацій в Україні.

                    Нарешті, у даних Реєстру додатково вказуються цілі та місцезнаходження організації, склад засновників і керівних органів, та – за наявності – види її підприємницької діяльності.

                    Одним із істотних обмежень свободи об’єднання, встановлених новим законом, є звуження форм реорганізації лише до приєднання до іншої громадської організації. Таким чином, до внесення змін до нового закону на громадські організації та спілки не поширюватиметься дія норм Цивільного кодексу щодо інших форм реорганізації.

                    Наприклад, новий закон не дозволяє злиття, поділ або виділ громадських організацій, що, очевидно, шкодить процесу їх добровільній реорганізації. Адже громадська організація, що приєднується, не одержує ніяких гарантій щодо цільового використання переданого нею майна або надання її представникам певних квот в органах управління «нової» організації.

                    Безумовно, ці обмеження необхідно усунути в наступних змінах до нового закону .

                    VIII. Примусовий розпуск (ліквідація) громадської організації

                    З 2013 року, громадські організації можуть бути ліквідовані як юридичні особи на підставі судового рішення в трьох випадках:

                    1) Порушення Конституції України та/або статті 4 нового закону;

                    2) Визнання громадської організації банкрутом;

                    3) Наявність підстав, не пов’язаних із банкрутством, які визначено у законі «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

                    По суті, адміністративні суди мають право заборонити громадську організацію тільки за порушення статті 4 нового закону за поданням органу реєстрації. Важливо зазначити, що майно забороненої в такому випадку організації переходить до державного бюджету України.

                    Давно очікуваною, але не надто приємною для громадських організацій новиною є поширення на них дії закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Нова редакція цього закону якраз із січня 2013 року дозволяє кредиторам – за рішенням господарських судів – призначати арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів тощо) і в будь-які громадські організації, а не тільки в споживчі кооперативи чи благодійні фонди, як було раніше. З іншого боку, ця зміна збільшує правові гарантії для кредиторів, а отже, доступ громадських організацій до капіталу та інвестицій.

                    Крім того, закон про державну реєстрацію встановлює ще кілька підстав для припинення громадської організації як юридичної особи.

                    Зокрема, у частині другій статті 38 цього закону як такі підстави вказано:

                    1) визнання судом недійсною державної реєстрації через допущені при створенні громадської організації порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

                    2) провадження громадською організацією діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

                    3) неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

                    4) наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність громадської організації за вказаним її місцезнаходженням.

                    Специфічною особливістю статті 29 нового закону є право громадської організації, яку ліквідовано як юридичну особу з інших підстав, ніж банкрутство або порушення Конституції, продовжити свою діяльність як громадська організація без статусу юридичної особи. Для цього необхідно протягом шести місяців після дати ліквідації повідомити місцеве управління юстиції про продовження діяльності (але це право не поширюватиметься на громадські спілки).

                    IX. Господарська та підприємницька діяльність

                    У квітні 2012 року стаття 20 закону «Про обєднання громадян» зазнала, нарешті, чітких змін, і громадські організації одержали право здійснювати господарську діяльність без мети одержання прибутку безпосередньо, без створення окремих підприємств або установ.

                    Крім того, стаття 21 нового закону приводить статус громадських об’єднань у відповідність до статті 86 Цивільного кодексу, яка дозволяє їм здійснювати також підприємницьку діяльність, що сприяє досягненню статутної мети. Втім, треба зважати на те, що Податковий кодекс взагалі не розрізняє господарську і підприємницьку діяльність, і одержання доходів оподатковується по-різному залежно від того, чи буде визнано їх доходами від «основної» чи «неосновної» діяльності громадських організацій відповідно до пунктів 157.14 та 157.15 Податкового кодексу.

                    Тому, по-перше, види підприємницької діяльності треба чітко вказувати у статуті громадської організації, а по-друге, такій організації доцільніше подати заявку на перехід на спрощену систему оподаткування згідно зі статтею 291 Податкового кодексу, ніж на включення до Реєстру неприбуткових організацій.

                    X. Перехідні положення: п’ять років на внесення змін

                    Для раніше зареєстрованих громадських організацій доцільно уточнити, насамперед, зміст прикінцевих та перехідних положень закону, навколо яких останнім часом виникає чимало дискусій. По-перше, у пунктах 4 та 9 цих положень чітко визначено, що громадські організації та їх спілки, зареєстровані або легалізовані шляхом повідомлення до першого січня 2013 року, не повинні подавати будь-які документи на перереєстрацію або повторне повідомлення про своє заснування. Згідно з пунктом 5, раніше зареєстровані громадські організації також не зобов’язані змінювати своє найменування відповідно до статті 10 Закону, котра забороняє використання в найменуваннях новостворених громадських організацій назв державних органів і деяких інших термінів, як-от «комітет», «служба», «агентство», «суд». Взагалі, необхідно звернути особливу увагу на встановлений законом п’ятирічний «перехідний період», адже внесення змін до статуту та приведення у відповідність до нового закону статусу місцевих осередків має відбутися до першого січня 2018 року. Зокрема, немає жодних вимог закону терміново вносити відповідні зміни – це можна зробити у будь-який момент протягом указаного перехідного періоду, до того ж один раз зміни вносяться безоплатно (пункт 4 перехідних положень).

                    Найбільш дискусійним з-поміж перехідних положень виявилася вимога пункту 8 протягом п’яти років ліквідувати місцеві осередки громадських організацій, якщо такі осередки мають статус юридичних осіб. Ця вимога прямо випливає з норм Цивільного кодексу, і закон «Про об’єднання громадян» дозволяв їх створення лише до квітня 2011 року, тому закон, по суті, не запроваджує ніяких змін для новостворених організацій та осередків. Але в даному перехідному положенні явно порушено базовий правовий принципу про заборону зворотної сили закону, і доволі ймовірно, що вимога про ліквідацію раніше зареєстрованих осередків буде скасована Верховною Радою ще до закінчення п’ятирічного перехідного періоду. У будь-якому випадку, новий закон не передбачає примусового розпуску осередків або застосування інших санкцій до громадських організацій на цій підставі.

                    Підводячи підсумки, слід сказати, що в цілому Закон істотно наближає законодавство України, що регламентує питання функціонування громадянського суспільства, до європейських стандартів, істотно скорочуючи строки і вимоги до реєстрації громадських об’єднань і зменшуючи державний контроль за їх діяльністю. Сподіваюся, що всі істотні недоліки Закону будуть найближчим часом допрацьовані та усунуті і Закон буде ефективно працювати, забезпечуючи реалізацію одного з основних конституційних прав громадян.

                    ligasocial.org.ua

                    Это интересно:

                    • Ликвидация предприятия налогообложение Ликвидация предприятия: виды, процесс, регистрация Ликвидация организации может происходить в следующих формах: добровольная ликвидация; принудительная ликвидация; банкротство. Причин для прекращения деятельности фирмы у учредителей может быть множество, но самой распространенной […]
                    • Неофициально плачу алименты pravobalt.ru style=» float:=»» left;=»» margin:=»» 0=»» 10px=»» 5px=»» 0;»=»» src=»» alt=»Плачу алименты с пенсии военного работаю неофициально»> Алименты с военнослужащего Консультации юристов по законодательству России Может ли мать подать на алименты если она на пенсии и работает? […]
                    • Возврат товара при быстрой покупке В какие сроки возможен возврат товара Совершив неудачную покупку, многие задумываются о возможности соблюдения срока возврата товара. Условия возврата приобретения и сроки устанавливаются законом о защите прав потребителей (далее – Закон). Здесь учтены интересы обеих сторон, покупателя и […]
                    • Кому отдаётся претензия Куда жаловаться на МТС и как написать претензию Человек, приходя в салон сотовой связи, хочет приобрести качественный товар или услугу, но не всегда это получается и приходится подавать на МТС претензию. На сегодняшний день в каждом, даже в самом маленьком городе находятся салоны МТС. С […]
                    • Размер пособие на ребенка в рб Детское пособие в Беларуси Детское пособие – денежная выплата алиментарного характера, назначаемая неработающим матерям (или лицам их заменяющим) в период ухода за детьми до определенного возраста. В Республике Беларусь выплачивается до исполнения ребенку трех лет. Если у вас в жизни […]
                    • Размер детского пособия в рб с ноября 2018 Детское пособие в Беларуси Детское пособие – денежная выплата алиментарного характера, назначаемая неработающим матерям (или лицам их заменяющим) в период ухода за детьми до определенного возраста. В Республике Беларусь выплачивается до исполнения ребенку трех лет. Если у вас в жизни […]
                    • Возмещение подоходного налога на квартиру Возврат подоходного налога по ставке 13% (покупка жилья, ипотека, обучение, лечение, пенсионные взносы) Что необходимо, чтобы вернуть подоходный налог? По результатам налоговой декларации 3-НДФЛ осуществляется возврат налога на доходы физических лиц, удержанного с доходов […]
                    • Совершенный вид и несовершенный вид правило Совершенный и несовершенный виды глагола Знать: что глаголы различаются на виды по вопросам и значению. Уметь: владеть способом действия по распознаванию видов глагола; показать различия глаголов совершенного и несовершенного вида, возможности функционирования глаголов в речи. I. […]